Комунальний заклад "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8 імені Панаса Мирного 

Полтавської міської ради Полтавської області"

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 369
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія школи

Історія школи

На початку ХХ століття передмістя Кобищани ввійшло до складу міста. На відзнаку 35-річної служби почесного громадянина Полтави, голови міської управи, статського радника Трегубова Віктора Павловича у 1902 р. Перша Кобищанська вулиця стала називатися його ім’ям. За ініціативи Трегубова В.П. у цьому районі був відкритий новий навчальний заклад – Третє міське початкове училище імені Стефановича.

З Довідкової книги Полтавської губернії за 1903 рік відомо, що учителями були Анастасія Іванівна Селіхова та Аделаїда Кіндратівна Хоменко. Обидві жили в приміщенні училища. Закон Божий викладав священик Феофан Булдовський.

      Після тяжких революційних років громадянської війни поряд з училищем було збудоване нове приміщення. Цей навчальний заклад носив назву Вітчизняної війни (так у ті роки називали громадянську війну). На базі цих двох закладів у 1925-1926 роках створена «8-а Трудова ім. В.Я. Чубаря школа». Вона була початковою. Випускним класом був четвертий, мала 6 класів, працювала в дві зміни і розміщувалася фактично в одному приміщенні. Друге було зайняте під квартири для вчителів.

         З вересня 1925 року школа стала семирічною. Був відкритий 5 клас, але за браком готового приміщення та устаткування був переданий до інших шкіл. Протягом 1926-1927 років приміщення колишнього училища імені Стефановича було відремонтоване,  збільшено кількість класних кімнат, що дало можливість школі стати 7-річною.

         Перший випуск семирічної школи відбувся в 1929-1930 рр. При школі була організована майстерня, у якій працювали учні старших класів. Діяли гуртки: спортивний, співочий (керівники Кисіль та Однорало), драматичний. Існував танцювальний гурток переважно з дівчат. Добре працювала шкільна редколегія, яка випускала сатиричний аркуш «Хуліганжер», увесь вогонь якого спрямовувався на злісних порушників дисципліни. Школа стала не тільки навчально-виховним закладом, а й культурно-масовим осередком у районі Кобищанів. Велику роботу заклад проводив у справі ліквідації неписемності. Це стало справою педагогів та учнів старших класів. При школі діяли 4 групи лікнепу. Активну участь у житті школи брали батьки. Вони допомагали матеріально, відвідували учнів удома, стежили за залученням дітей до навчання. Особливо слід відзначити активну роботу батьків: Штанько, Омелюженко, Репало, Марченко, Косенко, Зубова, Сисько, Ляшківського та ін. Ці батьки віддали багато сил і енергії, щоб школа стала семирічною – єдиною на той час у районі Кобищанів, Н. Млинів, Шмиглів.

         У тяжкі роки голодомору учні надавали посильну допомогу зголоднілим жителям, оскільки при школі була їдальня. У 30-40-і роки у закладі працювали директори: Лев Данилович Ващенко, Петро Максимович Олійник, Михайло Михайлович Прудкий, Віра Іванівна Пилипенко, Матвій Матвійович Біляєв; учителі: Гринь Іван Йосипович (хімія, фізика), Надія Григорівна Гуревич (російська мова та література), Андрій Устимович  Дяченко (математика), Комар Юрій Ілліч та Комар Анастасія Іванівна (вчителі початкових класів) та інші.

         Під час карельсько-фінської війни в одному з приміщень деякий час розміщувався госпіталь. Але вже в 40-41 роки школа мала кабінети: фізико-математичний, хімічний, географічний, історичний. Мала свою власну кіноустановку, домровий оркестр, прекрасний хоровий ансамбль. На той час школа нараховувала 600 дітей. З початком Великої Вітчизняної війни навчання було перерване. Частина вчителів, учнів та випускників воювали на різних фронтах, виборюючи перемогу. Серед них – Анатолій Репало, Євген Кубко, Ілля Рудь, Василь Горюн, Іван Сень, Григорій Локошко, Євген Сапітон, Дуся Клименко (активна учасниця Полтавського підпілля, загинула), Олег Кошовий (комісар «Молодої гвардії») та багато інших. В окупаційні роки в одному з будинків німці розмістили штаб жандармерії, в іншому – тимчасово було відновлено заняття у школі дореволюційного типу. Знищені навчальні приладдя, наочні посібники, меблі за період окупації.

         Під час визвольного наступу радянських військ вибухом було пошкоджене одне приміщення. Повністю знесло покрівлю, вікна, підлогу, частини будинку.

         Відразу після визволення міста кобищанці взялися за відбудову рідної школи. Частина вчителів, яка залишилася, на чолі з директором школи М. Біляєвим та батьків (головою батьківського комітету була Ганна Дмитрівна Марченко) з ентузіазмом взялися за відбудову школи. Уже з 8 жовтня 1943 року школа працювала як неповна середня. 

         На початку 1945-1946 навчального року у мікрорайоні був зроблений перепис дітей, укомплектовано 4 перших класи, у яких навчалося 228 дітей (у 1-Г класі було 72 учні). Школа мала 14 класів-комплектів і тільки 5 класних кімнат. Навчання проходило в три зміни.

         Починаючи з 1946 року школа реорганізовується в 8-у чоловічу середню школу. Дівчата були переведені на навчання до інших шкіл. Згодом у приміщенні колишньої школи імені Стефановича відкрито 2-у жіночу школу. Ці дві школи проіснували до 1954 року. 

         У повоєнні роки директором школи  був М.М. Біляєв. За цей час пошкоджена частина будинку була повністю відремонтована. 

         На честь 100-річчя з дня народження видатного українського письменника Панаса Мирного у 1949 році школі присвоєно його ім’я. У 1950 році піонерська дружина стала носити ім’я Олега Кошового. 

         З 1950 по 1962 рік директорами школи були Нечипоренко Петро Антонович, Деркач Іван Андрійович. Приміщення чоловічої школи було повністю перебудоване на двоповерхове. Збільшилася кількість класних кімнат та кабінетів. З 1954 року відновлено сумісне навчання хлопців та дівчат.

         У 1962-1964 рр. школу очолював Чувілін Семен Володимирович. У цей час збільшилося шкільне господарство: учні та вчителі працювали на земельних ділянках поблизу школи, вирощували буряки, моркву, картоплю та ін. Школа мала свою власну теплицю. З 1964 по 1966 рік директором школи була Второва Алевтина Миколаївна.

        З 1967 по 1977 рік педагогічний та учнівський колективи очолювала Смовт Людмила Іванівна – ветеран Великої Вітчизняної війни. Вона брала участь у боях за визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників, нагороджена орденом  Великої Вітчизняної війни, медалями «За відвагу» та «Бойові заслуги». Людина енергійна, дійова, вона доклала багато зусиль для перебудови школи. У ці роки два приміщення школи були з’єднані в одне двоповерхове. Школа отримала чудові нові кабінети фізики, хімії, біології, просторий, обладнаний інвентарем, спортивний зал.

        Під її керівництвом здійснювалася патріотично-виховна робота, був створений музей Олега Кошового. Учні брали активну участь у суспільно-корисній праці. На кошти, отримані від збору металобрухту та макулатури, був придбаний автобус ЛАЗ, який школа урочисто подарувала Полтавській футбольній команді «Ворскла».

         З 1977 по 1984 рік директором школи працював Марін Валерій Георгійович. Людина творча, цілеспрямована. Під його керівництвом пожвавилася робота художньої самодіяльності. Створено оркестр народних інструментів, духовний оркестр, ансамбль бандуристів. Продовжилася патріотично-виховна робота. Учні підтримували тісний зв'язок з ветеранами 95-ої гвардійської дивізії – учасниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. На основі зібраного учнями та вчителями матеріалу був створений музей Бойової слави. Роботі школи допомагали шефи – склозавод та облміжколгоспбуд.

         У 1984 – 1988 рр. директор школи – Стець Віктор Григорович. Школа продовжувала патріотично-виховну роботу, впроваджувала нові методи навчання, поповнювала матеріальну базу. 
   
З 1988 по 2012 рік директором Полтавської ЗШ №8 ім. Панаса Мирного був Анатолій Іванович Гордійко – вчитель-методист вищої кваліфікаційної категорії.

Традиційно учні вітають ветеранів зі святами, запрошують їх на виховні години, уроки спілкування. Школа приділяє велику увагу відродженню національних традицій. За ці роки зміцніла матеріальна база школи, поновлені кабінети, збудована власна котельня.

     
З вересня 2012 року заклад очолює Богодиста Світлана Павлівна - вчитель вищої категорії, вчитель - методист, педагогічний стаж 24 роки.

Школа і нині є єдиним  просвітницько-виховним та культурно-масовим осередком на Кобищанах.

Годинник
Календар подій
Пошук
Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz 01:29