Стяг жовто-блакитний
В сонячному світлі…
Цьогорічна 30-річниця Незалежності України – символічна і важлива. 24 серпня 1991 року український народ врешті-решт переміг у багатовіковій боротьбі за свою свободу, а у 2013-2014 роках знову став на захист головного свого національного скарбу – свободи!
За ці 30 років відбулося багато знакових подій, які можна вписати золотими літерами в історію незалежної України. Напередодні Великого державного свята вирішили у обласній бібліотеці імені І.П.Котляревського, до речі, нашого давнього партнера і друга по проекту громадсько-активної школи, переглянути газети «Полтавський вісник» та «Зоря Полтавщини» за серпень-вересень 1991 року. У газеті «Полтавський вісник» за 11 вересня 1991 року читаємо: «…7 вересня синьо-жовтий прапор було піднято над будинком Полтавської міської ради». Сухий історичний факт… Та раптом – буря емоцій, думок, запитань: як це відбулося, чи легко було тоді прийняти таке рішення, як сприйняли полтавці появу синьо-жовтого прапору у Полтаві? Зараз державна символіка не викликає подиву чи суперечок, а тоді?
4 вересня 1991 р., Верховною Радою України було прийнято історичне рішення – про підняття національного прапора над будинком українського парламенту. Ось як про це згадує громадський і політичний діяч Полтавщини, Депутат обласної ради V скликання, активний учасник Майданів за незалежність України, рухівських мітингів, Помаранчевої революції і Революції Гідності Олег Пустовгар: «4 вересня 1991 року. Автобус «Гадяч-Київ». Група рухівських романтиків-ідеалістів з батьківщини Олени Пчілки і Михайла Драгоманова прямують до столиці України (вже не УРСР!) на мітинг. Люди різного віку і професій: директор школи і робітник, відставник-міліціонер, водій і лікар, пенсіонери, вчителі. Синьо-жовтий прапор піднімають над Верховною Радою. Більшість злякалася штурму парламенту і погодилася засідати під «бандерівським» прапором. Багатотисячне людське море біля Верховної ради гуде, немов вулик. Сесійне засідання транслювалося на вулицю. Найпопулярніше гасло – «Прапор на раду!» У «Полтавському віснику» за 30 серпня — 5 вересня друкується Акт проголошення Незалежності України, а під заголовком «За виміром совісті» публікується репортаж із позачергової сесії Полтавської міської, Октябрської, Київської та Ленінської районних Рад народних депутатів. Особливістю проведеної сесії, яка відбулася в приміщенні театру ім. М. Гоголя, стало те, що синьо-жовтий прапор був повноправною атрибутикою залу сесії  міськради. Під час сесії біля стін театра зібралися люди із українським стягом в руках. 7 вересня синьо-жовтий прапор було урочисто піднято над будинком міськради, а наступного дня його було піднято на щоглі біля кінотеатру ім. І. П. Котляревського. Але боротьба за національну символіку тривала, адже більшість консервативних сил тоді виступали проти підняття синьо-жовтого прапора над приміщенням обласної ради. І лише наприкінці листопада 1991 р. відбулося довгоочікуване громадськістю засідання виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів, на якому було розглянуто питання про встановлення національного прапора біля будинку обласної ради. Інформуючи полтавців про це засідання, газета «Зоря Полтавщини» від 30 листопада 1991 р. повідомляла: «Ідучи назустріч Всеукраїнському референдуму, враховуючи пропозиції голів постійних комісій, ряду депутатів та керуючись постановою Верховної Ради республіки «Про прапор України», виконком обласної ради вирішив до прийняття Конституції України встановити біля будинку обласної ради поряд з державним синьо-жовтий прапор».
Це одна із багатьох, доленосних подій перших днів проголошення незалежності України, яка яскраво продемонструвала зв'язок поколінь борців за право жити у незалежній державі, з власною атрибутикою, історією, мовою. З Днем незалежності України, з Днем народження, Україно!
Ірина Рева, учитель історії та правознавства ЗЗСО № 8 |